Період: 28-06-2007 – 1.07.2007 року

Карта маршрутуНитка маршруту: м.Львів – с.Крилос – смт.Яремче – с.Зелене (Шибене) – с.Буркут – г.Чивчин (1766м) – г.Велика Будийовська (1678м) – г.Керничний(1588м) – с.Шибене – с.Криворівня – с.Устєріки – с.Малий Рожен – с.Шешори – м.Львів

Учасники: Гуцул Роман (Лемко), Дума Сашко (Розвідник), Поляниця Роман (Хміль), Сірий Олесь (Гонта), Бойків Андрій (Ґанс), Яремко Михайло (Неголений)

1) День Конституції припав на улюблений для нашого товариства день – четвер. Кожного четверга вже не перший рік ми збираємось своїм товариством, але на цей раз з четверга по неділю були вихідні дні… І ми зібрались в заплановану поїздку в Чивчинські гори… Наперед взнали про годину приїзду автобуса Коломия-Буркут в с.Ільці. Виїхали майже в запланований час і першу зупинку вирішили зробити в древній столиці Галичини в с.Крилос, що пару кілометрів від Галича… Дякувати Богу, цього разу з нами зміг поїхати наш побратим Роман, (псевдо Лемко), який є професійним екскурсоводом по Львову і має феноменальну пам’ять!
Звернувши в Крилосі направо, ми гарною асфальтованою дорогою “покотились” круто вниз і вже внизу побачили справa величавий ансамбль – відбудову Успенського Катедрального собору. Його заснував ще князь галицький Ярослав Осмомисл і цей собор в свій час був другим за величиною після Софії Київської!Успенський Катедральний собор

плита Я.Осмомисла Як розказав нам побратим “Лемко”, тут і був похований Ярослав Осмомисл, а дослідив і знайшов саркофаг львівський археолог п.Ярослав Пастернак приблизно в 1936-1937 роках. Відчуваючи небезпеку зі сторони військового періоду в 1939 році він перевіз саркофаг за допомогою А.Шептицького до церкви св.Юра у Львові, де його й замурували в стіні. І лише випадково, проводячи реставрацію в криптах церкви св.Юра в 1989 році, віднайшли ці мощі із запискою Пастернака! На свої очі ми побачили плиту Я.Осмомисла, Галичину могилу (наголос на перше “и”) і також стрілецьку могилу.

2) Вирушили після Крилоса в сторону Ворохти, зробили на ходу знимку замка в Галичі, який також реставрується, і наступна наша зупинка-перепочинок була в Яремче. Йдучи до водоспаду Пробій, розкритикували місцевого пана в гуцульському вбранні, котрий продавав різні амулети, туристичні книжечки, касети, компакт-диски і “крутив” голосно примітивну російську попсу. Помилувавшись водоспадом і перекусивши повернулись до авто. Вертаючись зустрілись поглядом з тим самим місцевим “бізнесменом”, котрий нам мило усміхався і з його магнітофона вже лунала українська музика.

3) Коли приїхали в с.Ільці, що за 7 км від Верховини, в нас залишалось пів-години до автобуса. Два роки тому під час переходу по Чорногорі я, їдучи своїм авто Renault Safrane в с.Дземброня, схуд за тих 16 км напевно на 2-3 кг. Суцільно розбита дорога, в шутрі, нічим не обгороджена в багатьох місцях від фантастично красивої течії Чорного Черемошу. Подекуди висота прірви досягає 3-4 поверху! Екстриму додавало те, що в деяких місцях вода “забрала” трохи берега і дві машини тут вже не завжди могли б розминутись. Тому, вирішив не влаштовувати траффік своєму авто (вистачає львівських доріг) і залишив авто у людей на подвірї відразу біля автобусної зупинки …

“автоекстрим”Докупивши в магазині деяких продуктів і хліба ми нарешті побачили наш “ПАЗік” і без проблем нас 6 чоловік з наплічниками вже їхало в Буркут! Незважаючи на страшну пилюку від дороги, в автобусі, ми насолоджувались краєвидом плину Черемоша.

А несподіванка нас чекала в с.Зеленому (Шибене) – шофер повідомив нас, що це кінцева! До с.Буркут нам додалось ще 6 км – але вже в пішій мандрівці. Тут ми побачили і прикордонний КПП. Відразу підійшов прикордонник і спитавши старшого групи, маршрут та мету поїздки, зібрав у всіх паспорти і пішов в казарму. За хвилин десять вернувся з паспортами і видав перепустку на перехід по Чивчинах.
Спитавши керунок, ми вирушили в Буркут. З правої сторони ми побачили обсерваторію на Попі і сніг на його схилах! Пройшовши біля 3 км., помітили ідеальне місце для ночівлі, біля штучного джерельця з столом і залишками ватри. Вже почав накрапати дощик і ми вирішили тут заночувати.

4) Поснідавши вирушили в дорогу і зустріли невеличкий “табір” подорожуючих з Рівного. Їхня ціль теж пролягала на г.Чивчин, але їх ще чекав сніданок. Дійшовши до с.Буркут ми побачили пару хат і трьох робітників біля трактора. Перед мандрівкою в інтернеті вичитали:
“…Буркут – найдавніша польська бальнеологічна здравниця. Найкращі свої часи Буркут-курорт пережив у 20-х роках ХІХ ст. В ті часи там було збудовано більше 15 вілл. Курорт був зруйнований австрійським військом у 1848 році під час придушення революційних заворушень. У 80-х роках ХІХ ст. курорт ожив, але подальший його розвиток було перервано Першою світовою війною. Планувалось прокладання дороги Гринява – Копілаш, але ці плани лишились проектами.” …
Жодних навіть залишків вілл ми не побачили – проте понабирали і посмакували дійсно надзвичайно смачної слабогазованої мінеральної води з джерела! Спитавши в робітників дорогу і місце підйому на Чивчин, ми рушили. Дійшовши до місця, вказаного хлопцями, ми побачили за 200 м через ріку синю добротну хату, але біля неї жодного переходу на другий берег через Черемош не було і ми повернулись назад до кладки.

на переправі Перейшовши на другий берег, ми і тут не знайшли стежки, хоча на карті “Карпати – Верховинський р-н” вона виділена жирною лінією. Доки ми так тупцювали втративши в пошуках з пів-години, нас догнала рівненська група. Навіть взаємні пошуки біля хати, де за словами місцевих мала починатитсь стежка підйому, нічого не дали і ми вирішили йти потоком, паралельно вказаного на карті пунктиру.

переправаЯк потім нам сказали вже по поверненню – там, виявляється, за крутим поворотом через метрів 400 є ще одна хата синього кольору і якраз від неї в урочищі Альбин і потоком з такою самою назвою є чудова стежка на Чивчин.

Йшли довго, зо три години, багаторазово переходячи немалий потік Добрин. Рівненська група, котра йшла разом з нами, не слухаючи нас, вирішила підніматись на хребет старою дорогою від вантажівок, котрі колись тягали тут ліс, хоча зверху вже починався ліс. На попередження, що там може бути бурелом, вони не зважили і більше ми їх не бачили. Ще трохи пройшовши, побачили чубату вершину г.Чивчин. Стежки вже давно не було і ми йшли помало набираючи висоту, то одним, то другим краєм потоку. Нарешті вийшли на місцину, де побачили зліва полонину з вершиною хребтика, яка “прийшла” на зміну лісу, і залишивши потік ми почали дертись вгору. краєвид з хребтаАле, все одно, нам на зустріч стікало безліч струмочків. Вийшли на хребет з г.Дикий Камінь, правда так і не зрозумівши чому він так називається. Жодних великих каменів не зауважили. Далі попростували до хатинок під Чивчином. попереду Чивчин!

5) Підійшли до трьох хат і однієї великої стайні. Для прожиття придатною залишилась одна хата в якій, на наше здивування, вже були туристи. Це бувалі “волоцюги” з Івано-Франківська, які люб’язно поділили з нами хату.

Тільки “розквартирувались”, як наш колега Андрій “Ґанс” вигукнув: “Медвідь !”, і додав – “…білий!”. Нічого не побачивши, ми почали реготати, зауваживши Андрію, що ми ще ніц і не їли, тобто і не “споживали для дезинфекції”, а йому вже мерещиться білий медвідь! Чи то на нього так подіяв перепад висот і чисте нельвівське повітря ?! Але за секунду ми дійсно побачили, десь за 500 м, мале ведмежа з білим пасмом на грудях, яке надзвичайно швидко бігло вниз. Добре що не було біля нього мами, а то запах нашої вареної каші міг би її спокусити на знайомство!

Ідею піднятись в цей підвечірок на г.Чивчин зіпсував нам дощ. Приєднавшись до франківчан, ми всі разом і повечеряли і поспівали десь до 2 год. ночі. А хатинка, до речі, ще була до сих пір прикрашена новорічним “дощиком”.
Зранку, попрощавшись з франківчани і обмінявшись адресами, ми вирушили на здобуття г.Чивчин (1766м).

куріпочка причаїлася“кам’яні” квітиТрохи обійшли її зі сторони і сховали на половині підйому свої наплічники. При підйомі зустріли куріпок і чудові, у вигляді троянд, квіти, на середніх за величиною каміннях-скелях, котрі підпирають вершину г.Чивчин.

Вид з г.Чивчин відкривається просто фантастичний – погода була просто пречудова і було видно дуже далеко, як румунські Карпати, так і нашу сторону.
краєвид з г.Чивчин на наші Карпати
Посидівши на вершині з годину в своє задоволення ми спустились, забравши по дорозі свої наплічники, і пішли в сторону державного кордону. І, буквально за 20 хв., ми вже вийшли на хребет, який служить кордоном між Україною і Румунією. Крім стовпців з позначками, про кордон нагадували обривки ржавого колючого дроту. Жодної “оранки” ми не бачили і невдовзі вже впевнено піднялись по дорозі на потужну широку овальну г.Велика Будийовська (1678м). Хоча майже ніде вже не залишилось колючого дроту, прокладеного за радянських часів, проте перейти через кордон на той чи інший бік було б надзвичайно важко. Кругом були стрімкі схили з дрімучим лісом.Пройшовши приблизно з 10 км, ми вирішили пообідати канапками й консервами і тільки розклались, як почули звук авто.перепочинок на кордоні Швидко поховались і побачили що наближається УАЗик. Чи це були прикордонники ми на бачили, бо боялись попасти в руки румунським прикордонникам. Пригадувались розказані історії про них, коли ми мандрували по Мармороському Попі-Івані. Доготувавши канапки і успішно їх знищивши, почимчикували по Чивчинах дальше.

Заночувати планували в стаї поблизу г.Керничний – там є господарка, як сказали нам хлопці з Франківська. Вже після обіду ми несподівано зрозуміли, що проминули г.Керничний з її відрогом і стаями на ній, бо тут майже не було перепадів висот. вид на обсерваторію Попа-ІванаВдалині ми побачили на горизонті обсерваторію Попа-Івана Чорногорського і ще одні стайні.  По карті ми зрозуміли що це хр.Руський Діл із г.Роги. Вже доходячи до цього перехрестя шляхів, яке наліво завело б нас попри г.Копилаш до г.Радеска і полонини Щавник, ми йшли вже по при добре натягнутий колючий дріт з обох сторін і вже переораною посередині землею…дорога до прикордонної вишки Ми повернули вправо, пролізли між колючим дротом, обійшли ніким не охороняємий шлагбаум і пішли до стай, вбік від дороги з оглядовою прикордонною вишкою, що стояла неподалік.

Підійшовши до хат ми побачили справжню господарку – коні, вівці, корови, свині. Привітавшись із пастухами і спитавши, де є вода, почали пошук місця під намети. Але кругом був настільки крутий схил, що ми так і не змогли нічого путнього знайти і спитавши поради в старшого стаї, пана Василя, почули його пропозицію переночувати на стриху бувшого курника та на підлозі його хати-сироварні. Приставши на таку пропозицію, ми сіли вечеряти разом скуштувавши свіжої бринзи і банушу. У вдячність ми витягнули вироби Львівського лікеро-горілчаного заводу. Багато що цікавого почувши і взнавши про годину виїзду в неділю з Шибеного рейсового ПАЗіка, ми повкладались спати.

Розбудив нас прикордонний наряд з вівчуром, який просто зайшов в гості. Також з нами, в Шибене, збирався і пан Василь. Навантаживши свої наплічники на його фіру, ми почали спускатись з висоти в село. Дорога тут йде як серпантином, так є і стежка навпростець вниз. Попереду зліва відкривався чудовий краєвид – здавалось що витягнеш руку і дістанеш обсерваторію, котра величаво здіймалась на четвертій по висоті вершині нашої держави. Десь за 80 хв. ми вже вступили в село. Якраз в цей день тут проводилось гірське мотораллі з стартом в Шибеному. До відїзду автобуса залишалось з годину і ми з задоволенням позалазли в Черемош. Правда, перезувшись в кросівки, я на березі залишив сохнути свої гірські черевики з вібрамівською підошвою, які проходили і обходили не один рік і не один хребет з полонинами (і натерли не один мозоль)! Але тут під’їхав автобус і ми швиденько вирішили зайняти місця. І тільки від’їхавши з 15 км, я згадав про свої черевики. Тепер прийдеться шукати і обходжувати нові!

6) Знову милувались по дорозі назад течією Чорного Черемошу, від витоку котрого ми були приблизно за 25 км. Забравши авто ми поїхали назад іншою дорогою, щоб наповнити нашу мандрівку новими відкриттями і враженнями від побаченого! с.Криворівня, хата-музей Івана ФранкаПершу зупинку зробили в оточенні вже Гринявських гір, в с.Криворівня. Тут знаходиться хата-музей, де жив і творив Іван Франко.  Звичайно, що пішли на екскурсію. В розмові також знайшли спільних знайомих. Поробили знимки в автентичних гуцульських строях, попробували потрубити в ріг, а також почули інші цікаві розповіді про с.Криворівня. В місцеву старовинну церкву приїзджають брати шлюб навіть іноземці. Черговим в минулому році тут був шотландець!с.Устиріки - де зливається Чорний і Білий Черемош

Наступна зупинка була в с.Устиріки – де зливається Чорний і Білий Черемош.

Пізніше я запропонував зупинитись в с.Малий Рожен – де з Сокільського хребта стікає гарний водоспад Сикавка, а над ним біля мостику з аркою стоїть пам’ятник Т.Шевченку. Надзвичайно красива місцина! водоспад Сикавкапам’ятник Т.Шевченку

Також за сотню метрів є скеля, з якої, щоб не попасти до рук більшовицьким ордам НКВС, скочив вниз повстанець з своєю вівчаркою. Про їхню загибель свідчить березовий хрест одразу біля підніжжя скелі.

Проїхавши Кути, ми також завернули в с.Шешори, на водоспади. Побували на водоспадах з однієї сторони мосту і перейшли на другу сторону, на інший каскад водоспадів.водоспади у с.Шешори
наше товариствоТут ми провели десь годину часу з релаксацією і масажем під потужними ударами води з водоспадів.  А за три години вже в’їхали з новими і незабутніми враженнями в асфальтно-панельний мегаполіс Львів…

А ще стільки Чивчинські гори мають цікавих для походів гірських маршрутів і не тільки – наприклад, теж вичитано в інтернеті:
“Цікавим об’єктом природи є група скал Камінь Мокриню, складена з вапняків тріасового періоду. Клауза Лостунь – найбільша в Карпатах гребля зі шлюзом. Розташована на висоті 1160 м. В часи, коли Черемошем здійснювався сплав лісу – була найсучаснішою інженерною спорудою. Особливістю цієї клаузи був розподіл акумульованої води відразу у дві долини: Ч.Черемошу і Лостуня.”

А може то все краще побачити по “ящику” і вичитати в інтернеті?

друг Сашко “Розвідник”

rozvidnyk@svitonline.com, rozvidnyk@ukr.net

моб.тел. 80982665222 (Київстар) або 80632256000 (Лайф)

ПРО АВТОРА:

< Попередня публікація
Австрія за тиждень
Наступна публікація >
Мармороські пригоди

12 коментарів on this article. Feel free to join this conversation.

  1. Любов.... 07.04.2011 о 10:38 - Reply

    Класно! Я інколи дивуюся тобі, але розумію, що не кожен так зможе..А ти це любиш! Це просто твоє! І гарно про це все пишеш….Слів замало буде………..

  2. Стас 26.03.2008 о 18:16 - Reply

    rozvidnyk:

    просто тут є можливість щоб на головній сторінці появлявся тільки початок, а вся стаття тоді коли натиснути лінк детальніше чи в тому дусі.
    А то незручно переглядати головну сторінку

  3. rozvidnyk 29.02.2008 о 22:54 - Reply

    кутському Сашкові:
    коли йдем на “перегляд” рододендронів?

  4. SLKuty 29.02.2008 о 19:00 - Reply

    І ця розповідь дуже цікава…
    ще з десяток таких оповідок і ти станеш справжнім письменником.
    А черевики купиш інші зараз гуманітарка є в кожному населеному пункті.

  5. Nika 27.02.2008 о 18:23 - Reply

    Сашко, твоя жага до пригод та мандрівок відкрила у тобі неабиякий літературний хист. Гарне художнє обрамлення, стилізована розповідь цілком відповідає жанру. Думаю, можна не зважати на незначні орфографічні та пунктуаційні помилки, а загалом – гуд!:)

  6. Naola 25.02.2008 о 16:54 - Reply

    Привіт! Я вже казала що стаття класна. Молодці!

  7. N*a*t*a* 22.02.2008 о 21:45 - Reply

    Казкова природа. Що ще потрібно людині?

  8. Вікуська 22.02.2008 о 17:51 - Reply

    Сашко, ти молодець. Так тримати ;)

  9. t309 22.02.2008 о 15:05 - Reply

    Здоров Сашко!!!
    Стаття супер, молодець!

  10. rozvidnyk 22.02.2008 о 12:24 - Reply

    2Стас Поясни, бо не зрозумів що куда ховати ?

  11. Стас 21.02.2008 о 19:17 - Reply

    А можна основний тект ховати під катом?
    А то незручно переглядати.

  12. Lubko 21.02.2008 о 13:09 - Reply

    +1
    файно :)

Прокоментуйте

Current day month ye@r *